Аніта Луценко
Книга підтримки
Крихка сильна дівчинка Історію Саші Олійник журналіст Уфонду Ніна Філатова розповідає відомій спортсменці, тренеру та телеведучій проекту «Зважені і щасливі», срібної чемпіонці Європи зі спортивної аеробіки та багаторазовій чемпіонці України з аеробіки та фітнесу Аніті Луценко. Аніта, я хочу трохи розповісти Вам про Сашу. Дівчинка потребує операції на хребті - у неї найсильніший сколіоз. Це наслідок вродженої хвороби, через яку у Саші надмірно крихкі кісточки. За свої шістнадцять років вона отримала чотири десятки переломів. Але, не дивлячись на хворобу і вимушений виїзд з рідної Донецької області, Саша і її бабуся активно борються за здоров‘я. І сподіваються перемогти. Аніта, будні Саші дуже нагадують нашу самоізоляцію на карантині. Такий же обмежений маленький світ сім‘ї ... Ось тільки ми весь час чекаємо, що карантин ось-ось закінчиться, а Саша так живе весь час. Скажіть, Ви перебували на самоізоляції? Як проводили час, щоб не відстати від життя, щоб не впасти в депресію? Що стосується мене і нашого карантину, то, слава Богу, завдяки машині ми змогли виїхати і під Одесу, де не було людей абсолютно; і часто виїжджали в ліс, де була можливість бігати нарешті. Тобто, перебували в колі своєї родини, але максимально в русі, максимально на повітрі. Тобто варто прагнути кудись вибиратися? Щоб змінювалися фарби життя..., щоб отримувати позитивні емоції? Великий плюс нашого нинішнього життя в тому, що навіть якщо ти маєш проблеми зі здоров‘ям, то є робота онлайн, є можливість спілкуватися онлайн. І це унікально, що ми живемо в такий час, коли люди з обмеженими можливостями можуть і заробляти, і спілкуватися, і бути причетними якійсь справі через мережу. І наша компанія Wowbody також забезпечує знерухомлених людей роботою. І ми щорічно спонсоруємо змагання дітей з обмеженими можливостями. Знаю, що багато компаній виступають з подібними ініціативами і підтримують таких людей, і мені здається, що тут важливо просто включитися і не впадати в депресію. Важливо зрозуміти, що ти не дарма живеш, і намагатися взяти максимум від життя. А Ви влаштовуєте уроки онлайн? У мене весь бізнес побудований онлайн, це було і до карантину. Моя компанія сім років працює тільки онлайн. Під час карантину багато дітей звільнилося від школи, від чого страждали мами - і ми ввели безкоштовні уроки о четвертій годині: ми підключали діток будь-якого віку і проводили для них тренування, тим самим даючи мамам можливість на якийсь час відпочити і, хоча б на півгодини відволіктися на свої справи. А не тільки жити в режимі: «мам, подай, принеси...», «мам, хочу їсти...». Можливо, у Вас є комплекси з полегшеним навантаженням, які могли б зацікавити і нашу героїню? Ну, я завжди за те, що, якщо є обмеження по здоров‘ю, щоб це була індивідуальна робота. Тому що будь-які масові онлайн заняття все-таки для більш-менш здорових людей. Тому людям, які мають проблеми зі здоров‘ям, я б не рекомендувала робити вправи, які роблять усі. Сашенька залишилася під опікою бабусі - самої близької та рідної їй людини... Нещодавно я прочитала Ваше інтерв‘ю журналу «Viva» про те, як Ви виховуєте свою дитину в атмосфері абсолютної свободи і, безсумнівно, донька яка підросла, буде вважати Вас найкращою подругою. А на кого Ви в своєму дитинстві могли покластися? Чи був такий чоловік або люди, яким Ви цілком довіряли? У мене завжди поруч були тренери: один і другий. Це була моя підтримка. Була моя мама, яка мене направляла, радила, які книги почитати, як не плакати, коли у тебе немає хлопця. І заряджала мене думкою, що всі в житті гідні бути щасливими, незалежно від того, де ти народився, які у тебе можливості. Головне - дотримуватися того, чого тобі хочеться, того, що тобі подобається і приносити користь іншим. Це дає набагато більше задоволення, ніж, коли ти просто намагаєшся задовольнити свої потреби. Судячи з усього, Ви до сих пір вірні цьому принципу? Звичайно, я отримую задоволення від своєї справи. Я розумію, що тисячі дівчат стають щасливішими. І, звичайно ж, мене тішить, коли до мене підходить хлопець і каже: «Дякую Вам величезне! Моя дівчина тепер така красива завдяки Вам!» Мене радує, коли пишуть чоловіки про своїх дружин, які почали займатися, і у них з‘явилися нові захоплення. Це найбільший для мене комплімент, тому що я розумію, що і в житті у дівчаток налагоджуються стосунки з чоловіками, в родині, з дітьми. Тому мені здається, що я виконую не тільки функцію тіла, але і щось більше... У рідних Саші немає іншого виходу, крім як звернутися за допомогою до благодійних організацій. Але не секрет, що багато людей насторожено ставляться до теми благодійності. Просто тому, що бояться бути ошуканими: мовляв, під егідою фондів ховаються шахраї. Скажіть, Ви визначили для себе якісь критерії, за якими можете визначити щирість намірів організації або людини, яка звертається по допомогу? Коли мені надсилають в «лічку» прохання, питаю, чи знають людину, якій потрібна допомога, особисто? І задаю ряд питань. І в 95% випадках люди не знають, не знайомі, не можуть надати документів і, якщо ти намагаєшся допомогти не тільки грошима, а ще чимось іншим, миттєво зникають. Я особисто спілкувалася з людьми, яким по-справжньому потрібні кошти для лікування, і вони розповідають, скільки на них виходять аферистів. На жаль, на бідах інших створюється мільйонна індустрія... Можу сказати про себе, що, цікавлячись якимось благодійним фондом, в першу чергу заходжу на сторінку зі звітами про тих людей, яким фонд допоміг. Для мене це головний критерій роботи організації. Але, як я зрозуміла, Ви довіряєте більше особистим контактам? Не обов‘язково ... Буває, дивишся на сайті благодійного фонду чиюсь історію, і щось в серці зойкає, і іноді допомагаю сама. Або ось, наприклад, знайомий хірург організовував в Києві центр для дітей з ДЦП, де можна аналізувати їх стопи. І я не могла не взяти участь в цьому. Звичайно ж, всім не допоможеш, це неможливо, але вибірково я намагаюся раз в два-три тижні чимось допомагати. Скажіть, Аніта, а як по-вашому, навіщо ми прагнемо зробити щось хороше? Напевно, для заспокоєння своєї душі. Коли у тебе є спокій - їм можна поділитися з усіма, хто нервує. Коли у тебе є можливість грошова - потрібно поділитися з усіма, хто цього потребує. Згодна... Дякую! Ну і останнє питання: що б Ви побажали Сашеньці та її рідним? Адже, кому, як не Вам, знати, як запастися запасом сили і внутрішньої міцності. Я б сказала, знайти натхнення в чомусь, що дозволить триматися, прокидатися вранці і бути натхненною. І знайти щось, що переключить від проблем здоров‘я на щось інше. Це найважливіше, щоб з‘явився до чогось інтерес, і тоді жити буде легше.Допомогти Саші