Євген Клопотенко

Книга підтримки

Залізний характер

Історію Ангеліни Чернишової журналіст Уфонду Ніна Філатова розказує популярному кухару, автору власних кулінарних книжок і авторських проектів, експерту кулінарної рубрики «Сніданок з 1+1» Євгену Клопотенку.

Женя, я хочу розповісти Вам історію дівчини, яка усіма силами намагається не сумувати. Її звати Ангеліна Чернишова, вона з міста Ізюм, їй 18 років, і з 9 років у неї сильно болить спина. Зараз стан її хребта лікарі оцінюють, як катастрофічний. У дівчинки росте горб. Але Ангеліні обіцяють зробити операцію, яка раз і назавжди вирішить цю проблему. Однак металева конструкція, що має підтримувати спину дівчини, коштує 112 тисяч гривень. У мами Ангеліни таких грошей немає, але вона сподівається зібрати їх за допомогою Уфонду. Та, окрім грошей, Ангеліні, безсумнівно, дуже потрібна ще й просто дружня підтримка. Саме заради цього ми і створили свою рубрику «Книга підтримки», і звертаємось до відомих в Україні людей, які можуть поділитися власним досвідом і дати пораду, як подолати незгоди.

Женя, Ви – людина емоційна і життєрадісна. Здається, можете вдихнути оптимізм у будь-яку справу і у будь-яку людини, все робите смачно, весело.
Але ж у житті кожної людини трапляються труднощі, якісь перешкоди – як Ви їх долаєте? Як взагалі вирулити на оптимістичний стан, щоб бути завжди у формі?

Ой! (сміється) у мене 80 відсотків життя якісь проблеми, досить неяскраві і некруті речі. Та чого я навчився? Треба зрозуміти, що життя ділиться на дві частини: коли ти радісний і стається щось приємне, і коли ти невеселий. Ну, буває: то смієшся, то плачеш! Що я раджу робити? Зрозуміти, що так буває, і не створювати з цього проблеми. Знаєте про правило «Окей»? Коли ти кажеш собі: просто сталася така ситуація, але якщо я буду думати про неї і накручувати себе, то вона стане проблемою. Але ж навіщо? У мене все «Окей». І я посміхаюся! От, наприклад, позавчора я їхав за кермом, і у мене розбилося скло телефона, яке коштує дуже дорого, і його тепер доведеться купувати. А потім мені подзвонили з ресторану і сказали, що мені виписали штраф і закрили літню терасу. Я зрозумів, що стомився і не висипаюся. А на додачу ще й порізався… Зазвичай люди починають винити когось в своїх бідах, мовляв: ой-ой, мене хтось зглазив, все погано, ще й вірус, мабуть причепився. Але я поставився до цього так: ну й буває й таке! Що з того?!... все минеться!) Ніколи в житті не буває весь час круто і класно.

А у Вас є рецепт, як підняти собі настрій?

Звичайно! Треба робити речі, які приносять тобі задоволення! Мені приносить задоволення музика. Коли якось не по собі, я вмикаю її. Створив для себе плейліст прикольної музики, і не даю поганим думкам лізти в голову. Потім я розумію, що я люблю їжу. У кожної людини є те, що вона любить. Мені подобаються мої бурячки і мої помідорчики. От я дивлюсь на помідорчик – і він мені посміхається. Можливо, комусь подобається щось інше). Малювати, ремонтувати машини… Тож, як тільки приходить поганий настрій – варто братися за улюблену справу! Якщо немає що робити, увімкніть Ютуб, якесь відео. Приміром, я люблю рибалку – і дивлюся відео, як спіймати щуку, і одразу забуваю про все на світі, окрім тієї щукі, або окрім того бурячка). Ну і настрій піднімається сам собою.

А чи можна готувати в поганому настрої?

О, ні! Треба трохи зупинитися і поговорити, приміром, з овочами. Може, це звучить дивно, але я питаю: як твої справи, помідор? А він: нормально все! А я: ну в тебе теж життя не малина) от ти виріс, а тепер я тебе з’їм. Ну нічого, нічого, я тебе люблю, ти смачний!)

Чи є серед продуктів ті, що з ендорфінами?

Я не вірю в ендорфіни, тому що для мене будь-який продукт – це ендорфін. Устриці, мідії, шоколад, горіхи… Вважається, якщо люди їх їдять, то стають позитивнішими. Але насправді, коли ми їмо солоденьке, у нас піднімається настрій. Але я навчився їсти гірке, кисле - і у мене від того теж піднімається настрій. Отакі базові бажання: поїїїсти, поспаааати, подивитися на нееебо – насправді, саме такі прості речі роблять нас щасливими і веселими.

Чи траплялося Вам в дитинстві отримувати якісь травми? Впасти з велосипеда?... Ви були вередливим пацієнтом?

Мене з самого дитинства навчили з повагою ставитися до лікарів, дякувати їм і не боятися лікарні. Хоча страх іноді з’являється. Колись мені видаляли аденоїди, анестезія не взяла, так мене канатами прив’язали до ліжка – і просто видаляли аденоїди. Я не міг ні дихати, ні говорити. А коли все скінчилося, я встав, весь в сльозах та крові, і кажу: «Дякую!». Мене налаяли, що поки взагалі не можна говорити, але мені хотілося подякувати лікарям! Для мене лікарі – люди, які можуть зробити боляче, але ж вони нам допомагають, тож, щоб вони не робили, я впевнений, що все це - для добра.

Женя, кожен з нас час від часу робить для когось щось добре, хоча мало хто при цьому вважає себе «благодійником», бо це занадто відповідальне слово. Та все ж, на вашу думку, для чого нам треба робити добрі справи?

Мені здається, що в світі існує своєрідний баланс добра і зла. І кожен вибирає, на чию сторону вставати. Але, мені здається, злими люди робляться, коли захищаються від якихось негараздів, від ще більшого зла… Але навіть вони можуть робити щось добре і бути благодійниками, бо всередині кожної людини є світло. Тільки у когось його багато, а у когось – менше, зовсім мало. Та ми ж люди – істоти соціальні, і маємо дбати один про одного. Тому благодійність – то є спосіб реалізувати свою істинну світлу натуру. І всі ми робимо добро у тій формі, якій нам зручніше.

А Ви пам’ятаєте, хто щось хороше зробив Вам? Можете пригадаєте якийсь безкорисливий вчинок, який Вас вразив?

Ще з дитинства пам’ятаю… Мені було вісім років, я поїхав до Англії до бабусі, і там загубився. Залишився на зупинці, а автобус, в який я мав сісти, поїхав без мене. Я був просто зелений від переляку, але до мене підійшов чоловік, заговорив зі мною іноземною мовою, і я за мить заспокоївся. Тим часом автобус зупинився, з нього вибігли люди, вони зрозуміли, що забули мене. Все владналося, я сів і поїхав.
А ще пам‘ятаю: була у мене перша машина, «Жигулі», і я частенько на ній десь застрягав. У той час я виробляв варення. І вся машина була забита апельсинами та мандаринами. На вулиці - мороз, ожеледиця, а я застряг на гірці, в пробці. Машина почала котитися донизу, на машини, що знизу. З них вибігли п‘ять чоловік, почали мою машину штовхати, у мене лопнуло колесо, але ми її виштовхали на узбіччя, правда усі були брудні. Але я був дуже вдячний їм, і то був дуже теплий і важливий момент мого життя. Насправді, таких випадків дуже багато, і я розумію, що коли ти допомагаєш людям, то люди допомагають і тобі. Так працює цей світ.

Хотілося, щоб Ви підтримали Ангеліну і побажали їй одужати. Їй буде приємно почути слова підтримки саме від Вас.

Я хочу побажати Ангеліні, щоб вона скоріше одужувала, і просто знала, що життя інколи неприємне, але якщо навчитися жити і посміхатися, то завжди буде круто і класно, незважаючи на те, що з тобою буде відбуватися. Тому треба посміхатися в будь якій ситуації! І я впевнений, Ангеліно, що якщо ти будеш думати позитивно, то ти вилікуєшся, всі негаразди залишаться в минулому і попереду будуть лише яскравіші і приємніші речі. Інакше і бути не може! Треба в це вірити усім серцем, і тоді все саме так і збудеться!

Дякую! І останнє прохання: порадьте, будь ласка, які страви та продукти треба включати до раціону, щоб був гарний настрій!

Щоб був гарний настрій, треба, щоб у тебе в холодильнику лежало щось заборонене!) Приміром, шматочок шоколааадки, або шматочок сааала) або шматочок морозива, або картопля фрі, або круасан… І обов’язково треба, ну може два рази на тиждень, відкривати холодильник і їсти оте, що усі забороняють, про що усі кажуть, що цього їсти не потрібно. Але їсти треба трішечки – грамів сто)), з’їдати, закривати очі – і насолоджуватися! І тоді настрій буде просто божественним, тому що те, що нам забороняють, те найпозитивніше впливає на нас!)

Допомогти Ангеліні