Собрали:


2018 год: 5 439 871 грн
За 7 лет: 30 696 210 грн
Помочь

Блог Уфонду. Руйнувати легше, ніж будувати

Блог Уфонду. Руйнувати легше, ніж будувати
Не так давно в Україні було оголошено про Медичну реформу.

Ті, хто ще зберіг в собі сили плекати внутрішній оптимізм, сподівалися, що це зміни на краще, адже система охорони здоров’я без сумнівів потребує змін і де в чому навіть радикальних. Ті ж, хто від початку анонсування цієї новини були налаштовані скептично, на диво і благо в медичній сфері й не розраховували, і, як згодом виявилось, були праві. Погодьтеся, як можна щось реформувати без, по-перше, належного фінансування, по-друге, кваліфікованого кадрового менеджменту в профільному міністерстві, по-третє, без чіткого вмотивованого плану дій, в якому на період реформування була б передбачена так звана «подушка безпеки» для всіх медичних установ і закладів, тобто на час переходу від старої системи до нової вони будуть функціонувати, а населення буде забезпечене належною медичною допомогою?

До того ж, затверджена урядом в.о. очільниці Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун розпочала цю реформу у дуже дивний спосіб і, використовуючи так звану франшизу популярної американської телепередачі «Руйнівники міфів» («MythBusters»), стала псевдо-українською руйнівницею міфів, шокуючи інтернет-спільноту на своїй офіційній сторінці у Facebook. Майже кожен її пост відбивається резонансом у публікаціях українських лікарів, які відчайдушно намагаються тримати ноту здорового глузду у фальшивій і загрозливій Міністерській поліфонії.

З початком медичної реформи в Україні стан діючих спеціалізованих медичних закладів погіршився: вони або зовсім перестають функціонувати, або змушені скорочувати свій штат, або опиняються на грані гуманітарної катастрофи як, наприклад, Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України.

Влітку цього року реформа постукала у двері головної дитячої лікарні країни – Охматдиту. Вона передбачає реорганізацію чотирьох структурних одиниць лікарні. Наприкінці серпня 2018-го року головним лікарем НДСЛ «Охматдит» Іриною Садов’як був підписаний наказ про реформування Центру онкогематології та трансплантації кісткового мозку, що успішно працював протягом 14 років і вибудував систему результативного лікування. Фактично це означає, що Ірина Садов’як підписала смертний вирок українським дітям, які могли б проходити якісне і висококваліфіковане лікування в Україні, а не за кордоном.
Після цього головна лікарка НДСЛ «Охматдит» підписала наказ про звільнення двох працівників Цетру онкогематології та трансплантації кісткового мозку – Заслуженого лікаря України Світлани Борисівни Донської, яка власне і створила цей Центр і багато років очолювала його, та Заслуженого лікаря України Олега Анатолійовича Рижака, зав. відділенням трансплантації кісткового мозку.
На знак протесту злочинним діям керівництва дитячої лікарні та задля підтримки лікарів-колег майже всі працівники Цетру онкогематології та трансплантації кісткового мозку написали заяви на звільнення за власним бажанням. Діти, які перебували на той час в Центрі продовжують своє лікування і зараз завдяки ініціативі і підтримці лікарів, що звільнилися. Схоже, що лише ці безробітні професіонали своєї справи і батьки хворих дітей розуміють усю небезпеку і цинізм дій Міністерства охорони здоров’я.
Згодом, 3-го вересня, уже колишніми працівниками Центру онкогематології та трансплантації кісткового мозку було опубліковано офіційне звернення у вигляді колективного відкритого листа.

Одним із авторів цього листа-звернення є Софія Мацібох – звільнена за власним бажанням лікар-гематолог дитячого відділення трансплантації кісткового мозку Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит». На своїй сторінці в соціальній мережі вона публікує наступне:

«Чому єдиний в країні Центр онкогематології та трансплантації кісткового мозку реально припинив своє існування та чому ми звільняємося.
Спочатку сухі факти для тих, хто хоче зрозуміти що ж таки відбулося і що зараз втрачає країна:

ФАКТ №1: Центр онкогематології та трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит» був єдиним в Україні, де проводилися трансплантації кісткового мозку (ТКМ) дітям з онкогематологічними захворюваннями: аутоТКМ, ТКМ від повністю сумісного та частково сумісного родинного донора. З моменту заснування у 2003 році, в ньому було виконано трансплантації 235 пацієнтам -120 аутоТКМ та 115 – від родинного донора. На сьогодні 167 паціентів (70%) цих пацієнтів живі і не мають онкозахворювань, що повністю відповідає середньо-європейським показникам. Дивовижно, але всього цього нашій команді вдалося досягнути у старому корпусі, побудованому ще в 1939 році!
На сьогоднішній день Центр впритул підійшов до запуску неродинної ТКМ, що зняло б потребу у направленні українських пацієнтів на лікування у закордонні клініки, яке коштує 120-150 тисяч євро. За базовою технологію трансплантація від неродинного донора нічим не відрізняється трансплантації від родинного, яка вже успішно проводилася у Центрі не один рік. За рахунок співпраці між Всеукраїнською Асоціацію дитячих онкогематологів та німецьким фондом імені Стефана Морша вже було знайдено практичне рішення як Україні отримувати донорів з міжнародних реєстрів навіть без створення та наповнення національного реєстру донорів кісткового мозку.


ФАКТ №2: Заслужений лікар України Світлана Борисівна Донська, яка створила та багато років очолювала Центр була звільнена 20 серпня за скороченням штатів, оскільки її посада в ході реорганізації була ліквідована. Вона відмовилася від формальної пропозиції стати лікарем-консультантом поліклініки Охматдита тому, що поліклініка ніколи не мала і не має жодного відношення до діагностики та лікування онкогематологічних хвороб.

ФАКТ №3: Заслужений лікар України Олег Анатолійович Рижак, зав. відділенням трансплантації кісткового мозку (ТКМ), лікар, який зробив в 1998 році першу в Україні аутологічну ТКМ, в 2000 році першу ТКМ від повністю сумісного родинного донора, а з 2015 р. запустив успішні ТКМ від частково-сумісного родинного донора, був звільнений на підставі двох доган. 1-а була винесена у квітні за начебто погане інформування батьків про наявність ліків на складі лікарні і рекомендації їм купляти дороговартісні ліки найкращих світових виробників, замість того щоб, використовувати те, що закупила держава. Про жахливі півторарічні затримки міжнародних поставок ліків для онкогематологічних хворих треба писати окремого листа. 2-га догана була винесена у липні начебто за системні порушення при веденні документації по переливанню крові у відділенні ТКМ. Такі самі догани були отримані і Донською. Зверніть увагу на цинізм найвищого ґатунку від нового головного лікаря: найуспішніших по кількості врятованих життів гематологів країни карають до звільнення включно за начебто неправильне ведення звітності по переливанню крові.


ФАКТ №4: Для нас та для багатьох гематологів в обласних лікарнях Донська і Рижак є носіями величезного обсягу професійних знань та досвіду, як міжнародного так і власного, від яких завжди можна отримати фахову пораду, а не зайвою адміністративною надбудовою, що є примітивним фейком МОЗу та головного лікаря. Все якраз навпаки – не тільки зайвою, але руйнівною та шкідливою для лікування дітей адміністративною надбудовою є МОЗ, новостворені директорати з зарплатами у 30-50 тис. грн. та головний лікар, бо вони нічого самі не побудували, а зруйнували те, що ми створювали 15 років. А Донська, по-перше, є беззаперечно найдосвідченішим діагностом в країні в сфері дитячої гематології, по-друге, визнаним і самим шанованим міжнародною професійною спільнотою українським гематологом, а по-третє, була координатором лікування усіх важких онкогематологічних пацієнтів по всій країні.
ФАКТ №5: Багато років в Охматдиті Центр підпорядковувався відомому та шанованому усіма дитячими лікарями країни, начмеду Олена Михайлівна Мешковій, досвідченому методисту та педіатру. Після ж ліквідації посади зав. Центром координація його відділень між собою, а також з обласними онковідділеннями обласних лікарень була покладена головним лікарем Іриною Садов’як, яка ніколи в очолюваній нею 14 років Коломийській лікарні не мала справу з онкозахворюваннями і взагалі сама нікого ніколи не лікувала, на молодого анестезіолога Юрія Довбню, якого тільки півроку тому призначили начмедом і який так само не має ніяких професійних знань чи досвіду ні для керування людьми, ані для прийняття адекватних рішень у дитячій онкогематології.

ЩО ОЗНАЧАЄ НАШЕ ЗВІЛЬНЕННЯ ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ?

Воно не є вибухом емоцій, актом протесту чи шантажу когось, і навіть командна солідарність була тут не визначальним фактором. Абсолютним та безглуздим фейком є заяви МОЗ та головного лікаря, що нас залякали та підбурили до звільнення Донська та Рижак. Ми дорослі самодостатні люди, і Донська та Рижак, які є нашими багаторічними вчителями у нашій складній професії, завжди заохочували нас до самостійного вироблення та відповідального прийняття рішень. Штучність доган, їх явно репресивний характер та їх невідповідність фактам, прийняття наказів про реорганізацію та звільнення з порушенням низки законів України та без огляду на незамінність досвіду цих двох лікарів для лікування найважчих гематологічних пацієнтів, не залишили в нас жодних ілюзій стосовно професійних, управлінських та моральних якостей головного лікаря та нового начмеда. Сюди треба додати специфічний стиль спілкування Садов’як та Довбні з лікарями Центру та її самодурство у позбавленні фахівців відділення та лабораторії премій без будь-яких підстав та пояснень.

Реорганізацією Центру та звільненням найдосвідченіших та визнаних міжнародними об’єднаннями гематологів лікарів Садов’як та Довбня вже зруйнували вибудовану згідно з сучасними міжнародними правилами та нормами єдину діючу в Україні технологію трансплантації донорського кісткового мозку. За такого відношення та нефахового керівництва, дезінтеграції налагоджених процесів ми не можемо брати на себе відповідальність за результати лікування нових пацієнтів, за їх життя. Наше драматичне та важке рішення стало безальтернативним через тверезе усвідомлення: відповідально та ефективно продовжувати професійну діяльність, хоче це і справа нашого життя, у штучно створених адміністрацією несприятливих умовах просто неможливо.
Що стосується декількох пацієнтів, які після різних видів ТКМ знаходяться у відділенні ТКМ, процес одужання кожного з них проходить без серйозних ускладнень, і у згодом у плановому порядку продовжиться за місцем проживання. С. Б. Донська, О. А. Рижак та ми – їх лікуючі лікарі як члени Всеукраїнської Асоціації дитячих онкогематологів у разі необхідності будемо оперативно надавати безкоштовно усі необхідні консультації лікарям в регіонах, які будуть вести наших пацієнтів.


ЩО БУДЕ З ТКМ В ОХМАТДИТІ?

На жаль, їх скоріш за все не буде. Проведення родинних трансплантацій в принципі неможливо без відновлення роботи референс-лабораторії, яка визначає наскільки підходить для хворого родинний донор. З лабораторії звільнилися всі 6 спеціалістів. МОЗ запустив абсолютний фейк, що частину роботи лабораторії візьмуть на себе якісь інші лабораторії. Але в жодній іншій державній чи приватній лабораторії в країні немає такого обладнання, і не робляться такі аналізи, а значить і нема аналогічних спеціалістів. Ми ж принагідно хочемо висловити величезну подяку Благодійному фонду «Крона» за забезпечення Охматдиту цим унікальним обладнанням вартістю приблизно у півмільйона доларів, завдяки чому була зроблена точна діагностика та типування (перевірка на наявність донора) родин для сотень хворих дітей. Стосовно ефективної діагностики, то її забезпечувало поєднання роботи лабораторії з досвідом та знаннями С. Б. Донської як багаторічного провідного спеціаліста МОЗ з дитячої онкогематології. Проведення аутоТКМ також під питанням, оскільки з 7 лікарів відділення ТКМ у ньому залишився лише в. о. відділення – молодий лікар Олександр Лисиця. Останній рік він багато часу перебував не у відділенні, а на навчанні, ми часто «вели» його пацієнтів, але це було навчання в Академії управління при Адміністрації Президента України. І на жаль, він ніколи не виконував такі обов’язкові та технологічно складні етапи аутоТКМ як колекцію кісткового мозку (відбір трансплантата в пацієнта) та його кріоконсервацію. І можливо лише у двох інших клініках Києва знайдеться 2-3 лікаря, які це взагалі робили. Оскільки МОЗ та головний лікар Охматдиту вже продемонстрували, що правда для них ніщо, то ми не виключаємо, що заради короткочасного піар-ефекту вони спробують створити з відділення ТКМ та лабораторії «потьомкінську деревню», набравши туди будь-яких лікарів формально зі сфери онкології, гематології, трансфузіології чи лабораторних досліджень, щоб створити ілюзію, що проблема закрита. Але цей фейк розкриється дуже швидко, бо фахівці з ТКМ виростають тільки там, де відповідні види ТКМ роблять.

МІЖНАРОДНА ГАНЬБА УКРАЇНИ


Саме звільненні Донська та Рижак багато років є членами авторитетних міжнародних груп та спільнот, зокрема «Міжнародного товариства дитячих онкологів»(SIOP) та «Європейської групи з трансплантації крові та кісткового мозку» (EBMT), які об’єднують провідних фахівців з дитячої онкогематології з розвинених країн. Після свого та нашого звільнення вони не могли не повідомити колег за кордоном про те, що відбулося в Україні. Міжнародна гематологічна спільнота поки що перебуває у німому шоці. Особливо, німці, оскільки саме за їх підтримки та різнобічної допомоги двадцять років тому С. Б. Донською було розпочато впровадження в Україні сучасних високоефективних протоколів лікування онкогематологічних захворювань у дітей, завдяки яким рівень виліковування цих захворювань у дітей в Україні виріс з 5% до 70%.
Можна тільки уявити як на тлі інформації про безглузду та злочинну руйнацію Центру онкогематології та ТКМ адміністрацією Охматдиту будуть виглядати відчайдушні спроби представників МОЗ знайти за кордоном заміну звільненим вітчизняним фахівцям. Заява МОЗ про залучення до функціонування відділення ТКМ іноземних фахівців є ще одним відчайдушним та безвідповідальним фейком. Ведення пацієнтів перед та після ТКМ вимагає не дистанційних консультацій та консиліумів, а постійної присутності фахового лікаря. Ми можемо тільки гірко знизати плечима: «не підійшли» МОЗ та Садов’як київські лікарі, які давали середньоєвропейські результати за українські зарплати, тепер «багата» Україна буде залучати лікарів за європейські зарплати, гонорари та добові. Невідомо на яких юридичних підставах та з яких бюджетних фондів, хіба що за гранти.
Скоро представники європейських країн почнуть задавати незручні запитання різним українським урядовцям, зокрема директору Директорату стратегічного планування та євроінтеграції МОЗ Ірині Літовченко, весь міжнародний досвід якої зводиться до підбору європейських клінік для відправки туди дітей на неродинну ТКМ від фонду «Таблеточки». Не маючи ніякої медичної освіти, вона відповідає в МОЗ за розвиток в Україні трансплантації взагалі та кісткового мозку зокрема, та курує відправку дітей на ТКМ за кордон за бюджетні кошти. «Внесок» же Літовченко у розвиток ТКМ в Україні полягав перш за все у неодноразових, але бездоказових звинуваченнях в медіа та соцмережах керівників Центру та відділення ТКМ у всіх смертних гріхах. Українські журналісти та народні депутати мають обов’язково її спитати: яку ж вона розробила стратегію для МОЗ по розвитку трансплантації кісткового мозку в Україні, та чи зможе виснажений держбюджет відправити за кордон додатково 20-25 дітей, які раніш могли пройти ауто чи родинну ТКМ в Охматдиті? Отримуючи від держави зарплату на рівні 40-50 тис. грн., що більше ніж вдвічі більше місячної зарплати будь-якого Заслуженого лікаря України, кандидата чи доктора медичних наук, який врятував тисячі хворих, вона має дати звіт суспільству за катастрофу в сфері, до якої вона має безпосереднє відношення.

АЛЕ ДЕ Ж БУЛА КОРУПЦІЯ?

УВАГА! Обидві вищезгадані догани Донській та Рижаку не містять жодного слова, які б вказували навіть на можливі корупційні дії цих двох лікарів, або зловживання ними службовим становищем чи намаганням отримання неправомірної вигоди. Ці догани не ґрунтуються ані на офіційних скаргах батьків пацієнтів, (бо їх не було!), ані на лікарських помилках чи халатності, які привели до смерті чи погіршенню стану пацієнтів, наприклад до зараження дитини якоюсь інфекційною хворобою через переливання донорської крові. Бо таких випадків теж не було! Донська і Рижак чисті перед законом, і чисті з точки зору професійної відповідальності лікаря перед пацієнтами. Це є об’єктивний факт, і іншого ніким не доведено! Нещодавно була проведена перевірка НАБУ по заяві народного депутата Корчинської, Донська та Рижак надали вичерпні пояснення детективам, і НАБУ не знайшло жодних підстав для продовження провадження. Про справи передані до суду взагалі не йдеться. Звинувачення у корупції, здирництві, хабарництві є юридичним та кримінальним звинуваченням. Розслідуватися і доводитися вони мають згідно юридичних норм і на підставі письмових заяв, а не на підставі усного відео і тим більш усних узагальнених переказів. Хоча насправді це вже неактуально, бо «потенційні корупційні ризики» вже знищені разом з самим відділенням ТКМ, і реально вже нема куди когось госпіталізовувати ані за фейкові хабарі чи по блату, ані безкоштовно.
Відтепер потрібно збирати або виділяти з держбюджету 40 тис. доларів., щоб поїхати на аутоТКМ в Білорусь, та від 120 тис. євро для європейських клінік, родинам тих пацієнтів, яким показана родинна трансплантація. Оце є результат боротьби з уявними та недоведеними «хабарями» у 5 тис. доларів у відділенні ТКМ.
Шановні журналісти, народні депутати, чиновники, благодійники та активісти! Тепер ваша черга збирати для онкохворих дітей, які могли бути якісно та дешево виліковані в Україні, ці величезні гроші.
Або відновлюйте ТКМ в Охматдиті! Оскільки наші скромні можливості простих лікарів по порятунку дітей, на жаль, вже вичерпані».


Під цим зверненням-криком свої підписи поставили:
Юлія Базалук, лікар-гематолог дитячий, вищої категорії, 27 років стажу,
Наталя Кавардакова, лікар-гематолог, вищої категорії, 20 років стажу,
Софія Мацібох, лікар-гематолог дитячий, 7 років стажу,
Альона Зинчук, лікар-гематолог дитячий, 8 років стажу,
Олена Кремінська, лікар-лаборант, завідуюча референс-лабораторією, 20 років стажу,
Тетяна Пономаренко, биолог, зав.відділу молекулярно-генетичних досліджень референс-лабораторії, 24 роки стажу,
Томара Смоленська, биолог, зав.відділу імуноцитоморфологічних досліджень референс-лабораторії, 20 роки стажу,
Олександра Шарамок, лікар дитячий гематолог, лікар-лаборант референс-лабораторії, 34 роки стажу.
Тетяна Дидик, биолог референс-лабораторії, 4 роки стажу,
Леся Мазуренко, биолог референс-лабораторії, 12 років стажу,
Ольга Когут, лікар-гематолог дитячий, 4 роки стажу,
Ігор Кіреєв, лікар-трансфузіолог, 9 років стажу.
Через день після публікації листа, 4-го вересня, з ініціативи цих лікарів і батьків хворих дітей, під стінами Верховної Ради України і Міністерства охорони здоров’я була проведена Акція проти знищення трансплантації кісткового мозку в Україні. Від уряду до протестувальників ніхто не вийшов – людей у владних кабінетах пильно охороняла поліція.
– Через місяць після звільнення семи онкогематологів-трансплантологів їм на заміну взяли на роботу одного молодого педіатра. Та не дивлячись на це, збираються провести дві трансплантації з невідомими ризиками для життя та здоров’я пацієнтів і донорів, що взагалі межує з кримінальним злочином. А ще аналізи п’яти пацієнтів відвезли до Польщі тому, що тепер у нас їх зробити неможливо! – інформує колишній лікар-гематолог Центру онкогематології та трансплантації кісткового мозку Софія Мацібох.

Щодо головної лікарки НДСЛ «Охматдит» Ірини Садов’як, то вона проблеми в роботі Центру не бачить, медичну реформу підтримує, Уляну Супрун вважає авторитетом.
– Вся лікарня працює без змін; відділення трансплантації кісткового мозку та імунотерапії працює у штатному режимі; новий завідувач відділення лікар Олександр Лисиця забезпечує лікувальний процес для 14-ти пацієнтів; співробітники лабораторії проходять навчання за підтримки міжнародних організацій, наступного року вони поїдуть на стажування до США; за два тижні чекаємо на італійську делегацію лікарів, які сформують план стажування для медперсоналу відділення…– повідомляє І. Садов’як.
Отож, поки працівники лікарні будуть перекваліфіковуватися і навчатися, діти, які потребують негайного лікування, будуть чекати. Та, на жаль, хтось із дітей може не дочекатися…

Нещодавно Уляна Супрун в одному зі своїх інтерв’ю сказала про те, що мета реорганізації Центру – створення подібних відділень в областях. Але вона не сказала, що там, на місцях, немає такого забезпечення, як у Центрі в Охматдиті, немає такої сучасної і точної лабораторії, немає тієї дорогоцінної практики, яка є у спеціалістів, які зараз відстоюють своє право лікувати. Центр онкогематології та трансплантації кісткового мозку в НДСЛ «Охматдит» був стержнем з єдиною випрацьованою роками схемою лікування, що об’єднував обласний Черкаський, Запорізький, Одеський центри дитячої онкології і гематології. Без цього стержня робота обласних центрів не зупиниться, але буде значно повільнішою, а час – це дуже дорога ціна реформи для життя хворої дитини.

Найприкрішим в ситуації з Центром онкогематології та трансплантації кісткового мозку в НДСЛ «Охматдит» є те, що, скоріш за все, метою такої реорганізації є гроші та банальна нажива. Адже заробляти в медицині будуть тепер ті, хто збиратиме гроші на лікування дітей для закордонних клінік, та отримуватиме свою відсоткову частку за наданого пацієнта. Саме для них невигідно, щоб в Україні діяв подібний Центр.

Автор Катерина Стебельська