Зібрали:

2022 рік: 4 013 364 ₴
12 років: 51 894 913 ₴

Донорство крові: як на нього вплинула пандемія та чи можна покращити ситуацію





Щорічно в світі збирається близько 118,5 мільйона донацій крові, 40% з яких припадає на країни з високим рівнем доходу, де проживає 16% населення світу. У країнах з низьким рівнем доходу медіанне значення кількості донацій на один центр крові становить 1 300, в країнах з рівнем доходу нижче середнього – 4 400, в країнах з рівнем доходу вище середнього – 9 300 за порівнянні з 25 700 в країнах з високим рівнем доходу. Таку інформацію оприлюднила Всесвітня організація охорони здоров’я у 2020 році.

В Україні і раніше ситуація з донорством була доволі складною, а пандемія її лише погіршила. Центр громадського здоров‘я повідомляв, що донорську кров у світі збирають понад 12 000 центрів крові, а здають її три типи людей: добровольці безплатно, члени сімей пацієнтів та платні донори. Більшість здорових людей можуть здавати кров. Однак 90% потенційних донорів наразі цього не роблять.

Ми поспілкувалися з Людмилою Лінник, координаторкою всеукраїнської платформи Донор UA, про те, яка в Україні наразі ситуація з донорством крові, як її можна покращити та яким чином на все це вплинула пандемія.

Крові не вистачає по всій країні

Людмила Лінник розповідає, що карантин вплинув на донорство в усій країні. Наразі в Україні кількість донацій майже втричі менша (12 на 1000 населення), ніж рекомендовано ВООЗ (33 на 1000 населення).
У різних містах та областях ситуація відрізняються. Наприклад, не вистачає крові у Вінницькій області, Чернігівський, Івано-Франківській, місцями у Харківський.

«Тенденція до зменшення кількості донорів по Україні в цілому та по Києву зокрема, досить стійка. І до пандемії, ситуація з донорством в Україні була доволі поганою вже досить тривалий час. Є підрахунок, що кожна третя людина на планеті хоча б раз за своє життя потребує переливання крові. Для того, щоб люди були на 100% забезпечені донорською кров’ю, потрібно, щоб було 30 донорів на 1000 населення. В Україні цій показник навіть в кращі часи становив 13 людей на 1000 населення. Тобто, це половина від норми. І так було завжди, а зараз під час пандемії ця цифра скоротилася на 40-60%. Ми бачимо, що це справді дуже критично», – пояснила Лінник. Вона додала, що наприкінці січня цього року набрав чинності закон «Про безпеку та якість донорської крові», вперше з 1995 року. Це перші, серйозні глобальні зміни в українській службі крові. На основі цього закону було розроблену державну стратегію розвитку служби крові, яка повинна впровадитися у найближчі 5 років. Попри деякі дискусійні зміни, які є у цьому законі, там є ключовий момент, який виключає так зване родинне донорство. Наприклад, коли у людини хворів хтось з родичів, вона самостійно повинна була бігати й шукати кров. Згідно з цим законом такий тип забезпечення крові мав би бути виключеним, це повинні були брати на себе Центр крові, держава, громадські організації і т.д. Ми б мали перейти на європейський зразок.

«Донорство повинно бути добровільним та безоплатним, і кожна людина має бути забезпечена кров’ю та її компонентами на 100%, незалежно від того, у маленькому чи великому місті він живе. Це красиво звучить на словах, але до цього потрібно дійти – на це виділили 5 років. Боюся, щоб у нас не було зупинки у розвитку. Реформи – це завжди непросто, боляче. Це складний шлях. Але, принаймні, світло у кінці тунелю замайоріло і я сподіваюся, що відкату назад не буде», – говорить Лінник.

Процес здачі крові в Україні та світі суттєво відрізняється

Нещодавно розширили перелік осіб, яким можна здавати кров. Так, раніше кров не могли здавати люди з гомосексуальною орієнтацією, зараз цю норму виключили.

«Так, це була дискримінуюча норма. Було виписано, що люді, які мали гомосексуальні стосунки не могли здавати кров. Зараз написано просто, що це ризикові форми сексуальної поведінки. Тобто, не має значення орієнтація людини, але, коли людина має незахищений секс, часту зміну партнерів і т.д. – це відноситься до форм ризикової поведінки», – говорить Лінник.

Координаторка платформи пояснює, що, взагалі, протипокази до здавання крові були переглянуті глобально. В цілому світі не було протипоказом те, що людина перехворіла жовтухою (це хвороба Боткіна, гепатит А), а от в Україні донедавна це було протипоказом і люди, які перехворіли Боткіна не могли здавати кров, хоча це гепатит зовсім іншої природи і він не передається через кров.

«Наскільки швидко це впровадять станції переливання крові важко сказати, тому що вони дуже негнучкі і обережно ставляться до змін. Наприклад, лікарня Феофанія таких донорів приймає давно і все нормально, ніхто не захворів. Сподіваюся, що центри крові візьмуть цю рекомендацію до уваги і перестануть порушувати накази. Таких донорів багато і вони справді хочуть здавати кров, але не можуть, бо була така норма.
Дуже багато відхилено застарілих норм, але центри крові будуть підходити до цього поступово. Не буде такого, що відкриють двері і скажуть здавати кров абсолютно всім, хто хоче. В Україні сильно і кардинально відрізняється процес здавання крові. У світі кров можуть прийняти у будь-якої людини і у будь-якому місці. Наприклад, ти виходиш із супермаркету і бачиш, що Червоний хрест бере кров, і здаєш її. До цього ти не дотримувався дієти, нічого особливого не робиш, спокійно живеш своїм життям.
В Україні, до донорів серйозні вимоги: два дні до кровоздачі дотримуватися дієти, не їсти певні продукти і т.д. Пов’язано це в першу чергу з нашими лабораторними дослідженнями, вони не такі сучасні, як того б хотілося. І якщо людина не дотримується дієти донора, потім на аналізі не можуть адекватно дослідити донорську кров. Але в цілому світі цих вимог немає і все простіше. Та це справа не одного дня», пояснила Людмила Лінник.

Що таке платформа Донор UA

Платформа «Донор UA» – це єдина і найбільша в Україні електронна база донорів крові. Зараз на платформі зареєстровано майже 34 тисячі донорів: хтось активний донор, хтось зареєструвався та забув, а хтось здає кров регулярно.

«Звертаються до нас люди щодня і з цілої України. На сайті у нас є кнопочка «Потрібні донори», за дві-три хвилини людина заповнює заявку, її одразу бачить координатор, у даному випадку це я. Заявку опрацьовують протягом доби, а далі ми робимо розсилку по нашій донорській базі. Якщо люди бачать, що є реципієнт, якому підходить саме їхня кров, вони можуть прийти і здати кров для цієї людини адресно, або ж у загальний банк крові, як вони вважають за потрібне. Якщо приблизно сказати, то ми закрили потребу у крові для 3 тисяч реципієнтів. Платформа існує 5 років, колись на ній було зареєстровано лише півтори тисячі донорів, а зараз їх вже 34 тисячі», – говорить координаторка.

Людмила Лінник каже, що вони запрошують і донорів, і реципієнтів, і волонтерів, які б допомогли розвивати рух донорства у своєму місті.

«Ми запрошуємо благочинників, тому що, коли є хоча б трішки фінансової допомоги і підтримки, ми можемо активніше планувати якісь акції тощо. Ми завжди «за» будь-які співпраці з громадськими організаціями, з бізнесом, з пересічними громадянами, з державою. Приходьте, пропонуйте, давайте обговорювати, комунікувати й робити так, щоб реципієнти отримували максимально якісну та безпечну кров, а донори мали комфорт, зручність, не боялися і відчували себе супергероями», – підсумувала вона.
Автор Анастасія Іщенко

Читайте також - Доросла ТКМ