Зібрали:

2022 рік: 1 675 684 грн
За 11 років: 49 557 233 грн

Час безстрашних: чотири види страху, які важливо визначити і подолати





Кріс Путнам-Уолкерлі, міжнародний експерт-консультант в області філантропії, автор бестселера «Помилковий альтруїзм» (Delusional Altruism), учасниця рейтингу топ-25 спікерів в США про благодійність, написала в Forbes.com колонку про те як продовжувати продуктивно допомагати в період, коли багатьом страшно. Ми публікуємо переклад цього матеріалу.

Зараз страшно всім людям в самих різних частинах світу. Страх - наша природна реакція на небезпеку, це частина інстинкту самозбереження.

Але що робити, коли страх стає сильнішим за нас, позбавляє нас енергії, ідей та бачення?

У благодійній сфери зараз і так достатньо проблем, щоб ще і втрачати гроші, час та інші цінні ресурси через страх що накрив всіх нас. Страх заважає нам вчитися і рости. А головне - він заважає продовжувати ефективно допомагати тим, хто цього гостро потребує.
Зараз як ніколи важливо, щоб ті, хто займається філантропією, змогли відрізнити природний, інстинктивний страх від страху нездорового. І усвідомивши різницю, продовжувати працювати.

Ось чотири види страху, які важливо визначити і подолати:

Страх невизначеності

Поточна непередбачувана ситуація, зрозуміло, лякає в тому числі і багатьох керівників благодійних організації. І вони вважають за краще вичікувати і тимчасово піти на дно, так як вважають, що в умовах пандемії все занадто непередбачувано.

Наприклад, один відомий мені великий донор відклав прийняття будь-яких великих рішень до зустрічі опікунської ради, запланованої через півроку, - замість того, щоб продовжувати надавати допомогу, чітко виділивши пріоритети.

Страх невдачі

Багато хто в нашій сфері, як досвідчені, так і новачки, останнім часом задаються питанням: «А раптом моя ініціатива і мої пожертви не досягнуть мети або не приведуть до бажаного результату?» Або: «А що якщо в нас в принципі немає достатніх навичок, щоб в нинішніх складних умовах ефективно реалізувати благодійний проект?»Страх зазнати невдачі особливо відчутний в нестабільний і непередбачений час. І донори нерідко йому піддаються і припиняють активність: краще не робити ніяких пожертвувань і економити гроші. Але при цьому деякі витрачають великі кошти і купу часу на абсолютно непотрібні речі. Наприклад - на довгі і малопродуктивні пошуки додаткової інформації - просто щоб підстрахуватися. Інші ж і зовсім вважають за краще тільки спостерігати, а не діяти.

Страх допомогти не тим, кому це дійсно потрібно

Дуже складно фокусуватися на комусь одному, коли стільком навколо потрібна допомога. Некомерційні організації - особливо ті, хто існує на кошти місцевих донорів і підтримує грантами інші місцеві НКО - часто прагнуть допомогти всім по максимуму. І в результаті фокус розсіюється, і початкові наміри не реалізуються. Приватні філантропи теж можуть побоюватися, що якщо вони публічно оголосять про запуск нового благодійного проекту або фонду, їх відразу накриє хвилею прохань від нужденних. Тому багато хто віддає перевагу на час піти в тінь або робити пожертви анонімно, не вступаючи ні з ким в партнерство, - і тим самим, можливо, втрачаючи охоплення і ефективність допомоги в довгостроковій перспективі.

Страх втратити гроші (і владу)

Багато з нас зараз не відчувають під ногами твердого грунту. Але гроші - це влада. І великим приватним донорам в цьому сенсі трохи простіше - в першу чергу, через їх фінансові можливості. У них є ще один ресурс: свобода вибору - кому допомагати, які проекти підтримувати і яких результатів очікувати.

Не дивно, що багато благодійників побоюються втратити важелі контролю. Їх рішеннями і діями теж починає управляти в першу чергу страх. Деякі донори, наприклад, перестають надавати операційну підтримку, якщо вони не можуть повністю контролювати те, як НКО буде використовувати їх грант. Але ж якщо частково відпустити контроль і більше довіряти, результати можуть бути вражаючими.

Чому я взагалі так багато говорю про страх?

Тому що сьогодні він сидить у всіх нас. Тому що страх нас паралізує і позбавляє креативності. Замість того, щоб боятися і діяти, саме зараз важливо зібрати в кулак весь фокус і енергію. Не виключено, що деяким благодійникам доведеться переглянути свою місію і ще раз запитати себе, чому вони взагалі цим займаються. Зараз саме час для продуктивного брейнстормінга, щоб визначитися з пріоритетами і способами їх реалізації.

Світу потрібні безстрашні лідери, а не налякані філантропи.