Зібрали:
2024 рік: 2 000 297 ₴13 років: 58 336 140 ₴
Дві мрії Мирослава
Потрібно
178 720грн
Мирослава Ольховського врятує операція на хребті.
13-річний херсонець Мирослав Ольховський пережив страшну окупацію рідного міста, разом із мамою виїхав на Захід країни, у Львів. Там у хлопчика стрімко, буквально за кілька місяців, прогресувало сильне викривлення хребта, яке загрожує серцевою та легеневою недостатністю. Навіть можуть відмовити ноги. Лікарі наполягають на терміновій операції.
Чудовий, рідний Херсон, де кожна вуличка знайома, де залишилися близькі друзі та милий будинок, у якому нещодавно від російського удару вилетіли шибки. Кілька разів сім'я робила відчайдушну спробу повернутися з евакуації, востаннє – влітку минулого року, коли довелося здати квитки, бо росіяни вчинили теракт: підірвали Каховську ГЕС.
Та й тепер у місті надто небезпечно: біля оселі родини прилетів ворожий снаряд, вибуховою хвилею вибило шибки. Росіяни обстрілюють місто та скидають з дронів вибухівку, страждають і дорослі, і діти, Мирослав та його мама мусять залишатися у Львові, на орендованій квартирі, без допомоги батька хлопчика.
– Коли ми пішли до школи та почали проходити комісію, то у сина діагностували сколіоз, але прогресувати хвороба почала в останній рік – розповідає Юлія Ольховська, мама Мирослава. Хребет кривиться на очах. І водночас у травні цього року Мирослав захворів на коклюш, і всі ці місяці сильно кашляв.
Через прогресуючий сколіоз кашель довго не могли перемогти. Дитина промучилася майже півроку, захворювання перебігало на стільки тяжко, що Юлія боялася за життя сина. Хлопчику довелося забути про колишній активний спосіб життя.
– Він дуже любить самокат, дуже любить. І коли ми приїхали до Львова, то на вулиці він увесь час їздив ним. Тепер захворів, через проблеми зі спиною на самокаті їздити не можна. Я його прошу: йди погуляй, але він перестав виходити надвір, дуже засмучений став. Через хворобу хребта дуже себе накручує, щось усередині по-своєму додумує та переживає – каже мама.
Спочатку у Львові Мирослав знайшов собі друзів, спілкувався, радів. А от коли почалося стрімке викривлення хребта, закрився у собі, не контактує з товаришами, почувається самотнім. Хлопчику 13 років – час активного дорослішання з усіма його підлітковими кризами, до яких зараз додалася хвороба та вимушений від'їзд із дому. З Херсона родина тікала наприкінці окупації. Юля з гіркотою згадує перші місяці повномасштабної війни:
– Ми живемо біля автовокзалу, і російські військові знаходилися на сусідніх будинках на дахах, навпроти нашого будинку зі зброєю, вони контролювали це місце. Ми спочатку взагалі не виходили надвір. Навколо блокпости, дуже страшно. Потім почали виходити за продуктами, ціни шалені, черги величезні, всюди військові. Мирославу треба було гуляти, шукали місце за будинками, щоб менше нас бачили.
Виїхати з міста довелося, коли росіяни почали погрожувати, що дітей, яких не віддадуть до російських шкіл, забиратимуть у батьків. Ця небезпека змусила родину терміново тікати з окупації. Спочатку Ольховські попрямували до Хмельницького, а потім – до Львова. Вони живуть в орендованій квартирі, а це - чималі суми. Юлія тримається мужньо, багато працює, аби син мав усе необхідне. Фінансової допомоги від батька, який рідко спілкується із сином, немає жодної.
– Колись у ранньому дитинстві Мирослав захворів, і потрібні були гроші, я подзвонила його батькові, а він мені сказав: якби Мирослав жив зі мною, я щось робив би для нього, а так – ні, згадує Юлія.
Вона зізнається, що після таких слів зазнала сильного розчарування у колишньому чоловікові і тепер не чекає від нього допомоги.
Мирослав – це мамине величезне кохання, радість, гордість і найбільша тривога. Хлопцю притаманна внутрішня шляхетність і прихована вразливість, він не виносить брехні та обману, сам чесний з іншими, неймовірно добрий і дбайливий.
– Нині йому на спину не можна ніякого навантаження, нічого важкого – розказує мама. А ми, наприклад, йдемо з ним у магазин, він починає нести сумку із продуктами. Як він сказав: я чоловік, я мушу тобі допомогти. Я в нього забираю, він сердиться.
Навантаження на спину справді вкрай небезпечні. Кут нахилу хребта за кілька місяців збільшився катастрофічно та становить 70 градусів. Лікарі бачать єдиний вихід лише в операції по встановленню металевого імпланта, який вирівняє хребет. Хірургічне втручання проведуть у Дніпрі, у Міській багатопрофільній лікарні ім. Руднєва, у два етапи. Після операції Мирослав зможе вести повноцінний здоровий спосіб життя.
– Зараз у Мирослава є дві мрії – говорить мама. Він дуже хоче повернутися додому. До повністю вільного та безпечного Херсона. І звісно він мріє одужати. Бути здоровим та щасливим хлопчиком, з звичайними дитячими бажаннями. Сподіваюсь, хоча б одну з цих мрії, Ви допоможете йому здійснити.
Вартість обладнання необхідного для лікування Мирослава – 180 тисяч гривень. Кожен ваш внесок неймовірно важливий, адже немає нічого ціннішого за здоров'я дитини.
Фото з особистого архіву родини
Автор: Ніна Філатова
Завідуючий відділення ортопедії та травматології Центру матері та дитини імені Руднєва Дмитро Петренко (м. Дніпро): «У Мирослава ідіопатичний сколіоз грудного відділу хребта 4-го ступеня. За останній час стан хлопчика погіршився, деформація хребта прогресує, посилився біль в грудях і спині, наростає задишка. З плином часу буде прогресувати серцево-легенева недостатність. Потрібно негайно провести хлопчику хірургічне лікування з використанням метало-імплантату. Даний метод є найбільш щадним, що дозволяє зберегти рухливість хребта. Після періоду адаптації та реабілітації, Мирослав зможе жити повним життям, забувши про свою недугу».
Постачальник металевої конструкції-імпланта виставив рахунок на 180 000 гривень.
Дорогі друзі! Якщо ви вирішите допомогти Мирославу Ольховському, нехай вас не бентежить ціна порятунку. Будь-яке ваше пожертвування буде з вдячністю прийнято. Можна відправити пожертвування банківським переказом в Уфонд. Всі необхідні реквізити є в фонді і на сайті. Можна скористатися нашою системою електронних платежів, зробити пожертвування з банківської карти або електронною готівкою, в тому числі і з-за кордону за допомогою PayPal:ufondhelp@gmail.com. А також, перерахувати допомогу Мирославу за допомогою пірінгової платіжної системи, перевівши біткоіни на гаманець Фонду: 1UFondJDKbYMgVhWsyijyvJoWEGWPggNp.
13-річний херсонець Мирослав Ольховський пережив страшну окупацію рідного міста, разом із мамою виїхав на Захід країни, у Львів. Там у хлопчика стрімко, буквально за кілька місяців, прогресувало сильне викривлення хребта, яке загрожує серцевою та легеневою недостатністю. Навіть можуть відмовити ноги. Лікарі наполягають на терміновій операції.
Чудовий, рідний Херсон, де кожна вуличка знайома, де залишилися близькі друзі та милий будинок, у якому нещодавно від російського удару вилетіли шибки. Кілька разів сім'я робила відчайдушну спробу повернутися з евакуації, востаннє – влітку минулого року, коли довелося здати квитки, бо росіяни вчинили теракт: підірвали Каховську ГЕС.
Та й тепер у місті надто небезпечно: біля оселі родини прилетів ворожий снаряд, вибуховою хвилею вибило шибки. Росіяни обстрілюють місто та скидають з дронів вибухівку, страждають і дорослі, і діти, Мирослав та його мама мусять залишатися у Львові, на орендованій квартирі, без допомоги батька хлопчика.
– Коли ми пішли до школи та почали проходити комісію, то у сина діагностували сколіоз, але прогресувати хвороба почала в останній рік – розповідає Юлія Ольховська, мама Мирослава. Хребет кривиться на очах. І водночас у травні цього року Мирослав захворів на коклюш, і всі ці місяці сильно кашляв.
Через прогресуючий сколіоз кашель довго не могли перемогти. Дитина промучилася майже півроку, захворювання перебігало на стільки тяжко, що Юлія боялася за життя сина. Хлопчику довелося забути про колишній активний спосіб життя.
– Він дуже любить самокат, дуже любить. І коли ми приїхали до Львова, то на вулиці він увесь час їздив ним. Тепер захворів, через проблеми зі спиною на самокаті їздити не можна. Я його прошу: йди погуляй, але він перестав виходити надвір, дуже засмучений став. Через хворобу хребта дуже себе накручує, щось усередині по-своєму додумує та переживає – каже мама.
Спочатку у Львові Мирослав знайшов собі друзів, спілкувався, радів. А от коли почалося стрімке викривлення хребта, закрився у собі, не контактує з товаришами, почувається самотнім. Хлопчику 13 років – час активного дорослішання з усіма його підлітковими кризами, до яких зараз додалася хвороба та вимушений від'їзд із дому. З Херсона родина тікала наприкінці окупації. Юля з гіркотою згадує перші місяці повномасштабної війни:
– Ми живемо біля автовокзалу, і російські військові знаходилися на сусідніх будинках на дахах, навпроти нашого будинку зі зброєю, вони контролювали це місце. Ми спочатку взагалі не виходили надвір. Навколо блокпости, дуже страшно. Потім почали виходити за продуктами, ціни шалені, черги величезні, всюди військові. Мирославу треба було гуляти, шукали місце за будинками, щоб менше нас бачили.
Виїхати з міста довелося, коли росіяни почали погрожувати, що дітей, яких не віддадуть до російських шкіл, забиратимуть у батьків. Ця небезпека змусила родину терміново тікати з окупації. Спочатку Ольховські попрямували до Хмельницького, а потім – до Львова. Вони живуть в орендованій квартирі, а це - чималі суми. Юлія тримається мужньо, багато працює, аби син мав усе необхідне. Фінансової допомоги від батька, який рідко спілкується із сином, немає жодної. – Колись у ранньому дитинстві Мирослав захворів, і потрібні були гроші, я подзвонила його батькові, а він мені сказав: якби Мирослав жив зі мною, я щось робив би для нього, а так – ні, згадує Юлія.
Вона зізнається, що після таких слів зазнала сильного розчарування у колишньому чоловікові і тепер не чекає від нього допомоги.
Мирослав – це мамине величезне кохання, радість, гордість і найбільша тривога. Хлопцю притаманна внутрішня шляхетність і прихована вразливість, він не виносить брехні та обману, сам чесний з іншими, неймовірно добрий і дбайливий.
– Нині йому на спину не можна ніякого навантаження, нічого важкого – розказує мама. А ми, наприклад, йдемо з ним у магазин, він починає нести сумку із продуктами. Як він сказав: я чоловік, я мушу тобі допомогти. Я в нього забираю, він сердиться.
Навантаження на спину справді вкрай небезпечні. Кут нахилу хребта за кілька місяців збільшився катастрофічно та становить 70 градусів. Лікарі бачать єдиний вихід лише в операції по встановленню металевого імпланта, який вирівняє хребет. Хірургічне втручання проведуть у Дніпрі, у Міській багатопрофільній лікарні ім. Руднєва, у два етапи. Після операції Мирослав зможе вести повноцінний здоровий спосіб життя.
– Зараз у Мирослава є дві мрії – говорить мама. Він дуже хоче повернутися додому. До повністю вільного та безпечного Херсона. І звісно він мріє одужати. Бути здоровим та щасливим хлопчиком, з звичайними дитячими бажаннями. Сподіваюсь, хоча б одну з цих мрії, Ви допоможете йому здійснити.
Вартість обладнання необхідного для лікування Мирослава – 180 тисяч гривень. Кожен ваш внесок неймовірно важливий, адже немає нічого ціннішого за здоров'я дитини.
Фото з особистого архіву родини
Автор: Ніна Філатова
Завідуючий відділення ортопедії та травматології Центру матері та дитини імені Руднєва Дмитро Петренко (м. Дніпро): «У Мирослава ідіопатичний сколіоз грудного відділу хребта 4-го ступеня. За останній час стан хлопчика погіршився, деформація хребта прогресує, посилився біль в грудях і спині, наростає задишка. З плином часу буде прогресувати серцево-легенева недостатність. Потрібно негайно провести хлопчику хірургічне лікування з використанням метало-імплантату. Даний метод є найбільш щадним, що дозволяє зберегти рухливість хребта. Після періоду адаптації та реабілітації, Мирослав зможе жити повним життям, забувши про свою недугу».
Постачальник металевої конструкції-імпланта виставив рахунок на 180 000 гривень.
Дорогі друзі! Якщо ви вирішите допомогти Мирославу Ольховському, нехай вас не бентежить ціна порятунку. Будь-яке ваше пожертвування буде з вдячністю прийнято. Можна відправити пожертвування банківським переказом в Уфонд. Всі необхідні реквізити є в фонді і на сайті. Можна скористатися нашою системою електронних платежів, зробити пожертвування з банківської карти або електронною готівкою, в тому числі і з-за кордону за допомогою PayPal:ufondhelp@gmail.com. А також, перерахувати допомогу Мирославу за допомогою пірінгової платіжної системи, перевівши біткоіни на гаманець Фонду: 1UFondJDKbYMgVhWsyijyvJoWEGWPggNp.